Про місто

Історична довідка

Постійне поселення на місці нинішньої Олександрії з’явилося в першій половині 18 ст. Це був хутір Усівка (Усиківка), який отримав свою назву за іменем землевласника Григорія Усика.

В книзі В.М. Кабузана «Заселение Новоросии. 1719-1858 г.г.» вказано, що після чергового перепису 1752 року серед 51 поселення, що вже існували в 40-50 рр. 18 ст. була й Усівка. В графі «Дата заснування» стоїть 1746 рік, а в 1752 році в Усівці нараховувалось 109 дворів. З утворенням у 1784 році Катеринославського намісництва в його складі було створено Олександрійський повіт із центром в поселенні Беча (Бечея) із перейменуванням його в Олександрію.

В 1759 році збудована перша православна церква імені Святителя Христова Миколая.

Початок 19 ст. для жителів краю ознаменувався тим, що за поданням Херсонського губернатора 14 березня 1806 року видано указ про відкриття Олександрійського повіту в складі Херсонської губернії. В 1806 році Олександрійський повіт складався з 5 волостей. Основними заняттями олександрійських міщан та жителів повіту в першій половині та середині 19 ст. були: землеробство, городництво та вирощування баштанних культур.

Економічному розвитку міста та повіту в другій половині 19 ст. сприяло будівництво та введення в дію залізничних ліній.

Перші навчальні заклади в нашому краї з’явилися в 1816 році. Це були повітове та приходське училища. Існували дві гімназії: жіноча з 1873 року та чоловіча з 1910 року.

В 1866 році до послуг населення повіту був один лікар та два служителя. В місті працювала лише одна лікарня на кілька ліжок. В 1901 році було збудовано приміщення лікарні на 100 ліжок.

У 80-х роках 19 ст. в Олександрії з’явився театр. У першому десятилітті 20 ст. в місті з’явився кінотеатр «Колизей». На початку 20 ст. в місті виходили газети «Известия Александрийского земства» та «Александрийский театральний листок». На початку століття в місті було кілька друкарень.

1917 рік був роком величезних соціальних потрясінь. Провінційній Олександрії не раз довелося пережити зміну влади. Остаточно радянська влада була встановлена в місті в березні 1920 року.

З перших днів Великої Вітчизняної війни жителі Олександрії піднялися на боротьбу з ворогом. 6 серпня 1941 року німецькі фашисти окупували Олександрію, встановивши так званий «новий порядок». Фашисти за час окупації знищили більше 2,5 тисяч єврейського населення, розстріляли 320 мирних жителів та більше 5,5 тис. військовополонених.

6 грудня 1943 року місто було звільнено від фашистів. Наказом Верховного Головнокомандуючого 11 військовим частинам, що відзначились при звільненні міста, було присвоєно найменування «Олександрійських».

У післявоєнний період населення міста поступово зростало. Головною причиною розвитку міста стала розробка буровугільних родовищ.

Протягом 1951-1971 років в Олександрії було побудовано 20 промислових підприємств, 9 із них – для видобутку бурого вугілля. Об’єднання «Олександріявугілля» було найбільшим в Україні. У 90-х роках 20 ст. серед Олександрійських машинобудівних підприємств особливо виділялися НВО «Етал», фірма «Віра-Сервіс», заводи «Поліграф техніка» та «Автоштамп».