поетический конкурс

ЯКЩО ВИ ПОЕТ- ОЛЕКСАНДРІЄЦЬ, ПИШЕТЕ ПРО ОСІНЬ ТА БАЖАЄТЕ МАТИ АВТОРСЬКУ ПОЕТИЧНУ ПРОГРАМУ В ЕФІРІ ТРК «КТМ»,
НАДІШЛІТЬ НА ЕЛЕКТРОННУ АДРЕСУ office@ktm.net.ua ВАШ ВІРШ, ФОТО, КОРОТКЕ РЕЗЮМЕ ПРО ПОЕТИЧНУ ТВОРЧІСТЬ.
ОЦІНКУ ВІРШУ ЗА 5-ти БАЛЬНОЮ СИСТЕМОЮ ВИЗНАЧАТЬ ВІДВІДУВАЧІ САЙТУ.


АНОКО ТАМАРА

Нанизавши на стержень долі чимало кілець прожитих років, давно взяла собі за правило: створювати гарний настрій собі і рідним, і друзям, радіти тому,
що є, не зітхати за тим, що не склалось, спілкуватися та дружити лише з приємними душі людьми, дарувати їм щирість і добро.
А ще завдячувати всім, хто зустрічається на життєвому шляху, бо кожна, навіть неприємна зустріч – це досвід.
Отакий цей мудрий вік… Отака ця чарівна жінка.

Так швидко потемніли фарби літа,
Вже осінь колобродить у дворі,
Та пломеніють невгамовні квіти,
Як виклик цій засмученій порі.

І в них ховаю я свої зітхання –
Летять роки, мов птахи восени.
Все в мене є і квіти, і кохання,
І підростають, як дубки, сини.

Все в мене є. Та жаль, злітають роки,
Мов пелюстки. Їх лет не зупинить.
А світ стає все більшим і широким,
І пісня квітів знов і знов дзвенить.

Нектар квітковий з радістю вдихаю:
Лікуйте душу зранену мою!
Даруйте, люди, квіти – вас благаю,
Коханим, друзям, вдома і в гаю.

Даруйте квіти польові й садові
На радість рідним, милим, вчителям.
І настрій буде в вас завжди святковий,
І радість світла посміхнеться вам!
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд (75 голосов, средний: 3.97 из 5)
Загрузка ... Загрузка ...

ОЛЕГ ПОПОВ

„Осінь віку – це не моє. Осінь стану – можливий акцент прозорого суму,  роздумів, медитацій. Намагаюся очищати себе красою і наповнювати людей через любов до слова глибинним змістом однієї з чарівних пір року -  Осені.”

Вже ранки клени золотять.
І потягнувшися спросоння,
Кажу: „Люблю тебе, життя,
Як ці отеплені осоння,
Як цю провітрену блакить,
Як в тиші скупані хвилини,
Як жить, любить і знову жить -
В бажанні кожної клітини!”
Не галасую, зовсім ні!
І не дивуюсь, власне, стану,
Бо стільки щастя у мені -
На два життя його ще стане!
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд (60 голосов, средний: 4.25 из 5)
Загрузка ... Загрузка ...

ЛІЛІЯ МАРУФІ

Мои стихи - не просто увлеченье
В них радость, боль, влюбленность, откровенье
В них жизнь моя и тех, кто к ней причастен
Мои стихи - мечта моя о счастье

Невтішно плаче дощ
І чорна горобина
В осінньому саду
В зажурі віть схилила
Останню одіж із дерев
Злий вітрюган зриває
Щось невимовне, знати б що
Моє серденько крає
Прикриті першим снігом
Голівки хризантем
Поезій акварельних
Осінній тихий щем
Краса зів’яла, згасла і змарніла,
І горизонти сині посивіли.
Та вірити так хочеться –
Похмурість зовні лише,
Усе живе, я знаю і відчуваю – дише.
Дарує осінь золото і срібну пектораль
Розвіявся десь смуток і невимовний жаль
І вже поезій злива,
А не дощу печалі
Знов пишеться і мріється
Про сині, сині далі
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд (26 голосов, средний: 3.42 из 5)
Загрузка ... Загрузка ...